Повитиця польова — однорічна рослина-паразит, яка не маючи ні коренів, ні справжніх листків, кріпиться до рослини-господаря за допомогою спеціальних органів і живиться за її рахунок. Повитиця польова входить в першу трійку найбільш злісних карантинних бур’янів України — як по території поширення, так і за рівнем шкідливості. При появі повитиці на полях господарства треба суворо дотримуватися вимог карантинних заходів. У боротьбі з нею дуже важливо своєчасно запобігати можливості появи в посівах культур.
Цей дуже злісний бур’ян-паразит засмічує посіви багаторічних і однорічних трав, узбіччя доріг, береги річок, населені пункти, залізничні колії.
Особливо страждають від них польові культури: вика, люцерна, льон, буряк, морква, цибуля, картопля та інші. Крім культурних рослин вона паразитує на багатьох видах дикоростучої та бур’янистої рослинності. Уражені рослини сильно слабнуть, призупиняються в рості і розвитку, поступово гинуть. Насіння отруйне, крім того, повитиці часто є переносниками вірусів та інших хвороб з одних рослин на інші. У зв’язку з такою великою шкодочинністю повитиць, висівати заражений посівний матеріал забороняється.
В посівах багаторічних трав і на необроблюваних землях повитицю необхідно часто низько скошувати до цвітіння. Залишки бур’яну по скошеній стерні можна знищувати шляхом випалювання або хімічним методом. Перед збиранням урожаю культурних рослин, заражені повитицею рослини необхідно скошувати і збирати окремо. Зберігати засмічений урожай необхідно окремо від чистого. У садах уражені пагони потрібно вирізати до цвітіння повитиць, пристовбурові кола ціле літо утримувати у стані чорного пару, міжряддя культивувати чи засівати стійкими до ураження культурами (злакові, люпин, горох).
Враховуючи беззаперечну шкідливість цього виду бур’яну, необхідно для його знищення застосовувати комплекс заходів. Відтак, система захисту повинна включати заходи, які попереджають поширення шкідливого об’єкта, і заходи, які забезпечують його ефективний контроль, а саме: агротехнічні, хімічні та біологічні. Система заходів повинна враховувати біологічні, фізіологічні особливості розвитку як шкідливого об’єкту так і сільськогосподарської культури, а також повинна враховувати грунтово-кліматичні умови регіону.
.Способи хімічного контролю рослини-паразита
Ефективним заходом є хімічний контроль повитиць у посівах сільськогосподарських культур.Для контролю повитиці польової застосовують препарати на основі таких діючих речовин: пропізамід, 50 г/кг (1,5-2,5; 3,0-5,0 кг/га), за допомогою яких обприскують посіви люцерни і буряку цукрового під час фази 3-4 пар справжніх листків до змикання рядків культури; ізопропіламінна сіль гліфосату, 480 г/л, (0,6-0,9 л/га) і глюфосинат амонію, 150 г/л (3,0-5,0 л/га) — обприскують посіви через 7-10 днів після укосу люцерни. Для надійного контролю повитиці рекомендоване кількаразове внесення препаратів з вмістом гліфосату (0,3 л/га дворазово із інтервалом в 1 місяць), у садах, на виноградниках для вегетуючої повитиці (2,0-4,0 л/га). Препарати з вмістом глюфосинат амонію, 150 г/л (2,0-3,0 л/га) застосовують до відростання люцерни.На томатах для знищення повитиці застосовували дробне внесення гербіцидів на основі діючих речовин римсульфурону, 50% у поєднанні з тифенсульфурон-метилом, 25% або римсульфурон, 250 г/кг, з нормою витрати 0,021 кг/га або 0,035 кг/га, що спричиняло 100 відсоткове знищення бур’яну протягом трьох діб.
За результатами наукових досліджень щодо ефективності гербіцидів для знищення повитиці науковцями відмічена ефективність Зенкору 70 WG, в. г. (0,5-1,5 кг/га), Тарги Супер, 5% к. е. (2-4 л/га), Пантери, 4% к. е. (1–1,5 л/га), Раундапу (або його аналогів), 48% в. р. (2 л/га) — у посадках картоплі. У посівах багаторічних трав — Кербу 50W, з нормою витрати 4-5 кг/га, Раундапу, 48%, в. р., Гліфогану 480, в. р., Домінатор 360, в. р., Бурану, в. р. (360 г/л) — 0,6-0,9 л/га.
Крім того, рекомендовано для обмеження шкідливості повитиці застосовувати препарати на основі діючих речовин ацетохлор, 880 г/л (900 г/л), імазетапір, 100 г/л, трифлуралін, 480 г/л, s-метолахлор у поєднанні з атразином,400 + 320 г/л, етофумезат, 500 г/л, гліфосату ізопропіламінна сіль, 360 г/л.Іншим не менш важливим елементом є вирощування культур, наприклад зернових колосових, кукурудзи або інших злаків, підряд декілька років, на яких повитиця не паразитує. Впродовж цього періоду запас насіння паразитів у ґрунті значно зменшиться.
За умов наявності паразита у закритому ґрунті, для його контролю ефективним було покриття поверхні ґрунту піском товщиною 2,5 см.
Але не варто нехтувати сівозмінами, використання здорового насіннєвого та садивного матеріалу, дотримання норм висіву, глибини загортання насіння, оптимальні норми внесення мінеральних добрив, застосування регуляторів росту, дотримання строків і способів збору урожаю.
При внесенні пестицидів дотримуйтесь правил техніки безпеки та особистої гігієни.
Провідний спеціаліст управління фітосанітарної безпеки ГУ Держпродспоживслужби у Волинській області