30 березня 2017 ОФІЦІЙНИЙ ВЕБ-САЙТ
Відомості про район
Нормативно-правова база
Влада і громадськість
Регуляторна політика
Прес-центр
  • Відеоінформація
  • ЗМІ про нас
  • Каталог послуг
    Реформи в Україні
  • Запобігання проявам корупції
  • Державний реєстр виборців
  • Відділ статистики інформує
  • Соціальний захист населення
  • Управління юстиції
  • Районний центр зайнятості
  • Оголошення
  • Земельні питання
  • Вивчення громадської думки
  • Надання адміністративних послуг
  • Публічна інформація
  • Децентралізація влади
  • Проведення торгів
  • Державні закупівлі
  • Очищення влади
  • Громадське обговорення
  • Енергоефективність
  • Економічний розвиток
  • Електронне звернення
  • Рік англійської мови
  • Вибори 2016 ОТГ
  • Вакансії державної служби
  • Маневиччина туристична
  • Бюро правової допомоги
  • АРХІВ НОВИН

    « Березень 2017 »
    Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
        1 2 3 4 5
    6 7 8 9 10 11 12
    13 14 15 16 17 18 19
    20 21 22 23 24 25 26
    27 28 29 30 31    
    Понеділок, 11 лютого 2013 10:37

    Психологічні аспекти запобігання корупційним правопорушенням в органах державної влади та місцевого самоврядування

      Корупція – не просто соціальне, але і психологічне та моральне явище. Адже вона не існує поза людьми – їх поведінкою, діяльністю. Корупція – це спосіб мислення, який обумовлює спосіб життя.

      У країнах, де корупція поширена значною мірою, корумповані відносини все більше витісняють правові, етичні відносини між людьми, корупція із соціальної аномалії поступово перетворюється в правило і виступає звичним способом вирішення життєвих проблем, стає нормою функціонування влади і способом життя значної частини суспільства. Найбільш небезпечним наслідком такого стану речей у суспільстві є те, що в результаті витіснення корумпованими відносинами правових та етичних відносин відбувається значний злам у суспільній психології – люди у своїй поведінці з самого початку психологічно вже налаштовані на протиправні способи вирішення питань.

      З точки зору чинного законодавства, корупцією є діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

      У корупції знайшла відображення психологія конкретних індивідів. Буде чи не буде вчинено корупційне діяння, залежить від конкретної особистості.

      Слід погодитись з твердженням про те, що коли держава створює для своїх громадян умови примусу, то це породжує нездорову систему і має негативний вплив на суспільство. За умов панування правового нігілізму, соціальної нестабільності і невпевненості у своєму майбутньому, культивації психології користолюбства і жадібності, падіння моральності, відсутності чіткої ідеології державної служби державному службовцю, який, умовно кажучи, стоїть перед вибором: чесно виконати свій обов’язок чи зловжити владою або посадовим становищем, - легше схилитися до корупційної форми поведінки.

      Доцільніше здійснювати профілактичну діяльність щодо запобігання корупції і створення сприятливої для зменшення масштабів корупційних проявів психологічної атмосфери за принципом: чим вище посадове становище службовця, тим більше антикорупційних обмежень має бути для нього.

      Етично-психологічні аспекти та соціально-правові фактори мають досить великий вплив на сумлінність державних службовців при виконанні останніми посадових обов'язків, оскільки державний службовець завжди приймає рішення у першу чергу на підставі власного досвіду, психологічного відношення до виконуваної роботи, а також ґрунтуючись на особистих переконаннях і персональному соціально-матеріальному становищі.

      До того ж, під час добору осіб на посаду державного службовця одним із вагомих критеріїв є, зокрема, така моральна риса, як доброчесність (чесність, моральність, добропорядність).

      Розглядаючи зазначені питання, слід нагадати низку положень

    міжнародних актів, які спрямовані на встановлення правил доброчесної поведінки.

      Зокрема, це стаття 8 Конвенції Організації Об'єднаних Націй проти корупції, яка встановлює вимогу щодо розробки та прийняття країнами - учасницями Кодексів поведінки державних посадових осіб, а також рекомендацію щодо запровадження заходів і систем, які: - сприяють тому, щоб державні посадові особи повідомляли відповідним органам про корупційні діяння, про які їм стало відомо під час виконання ними своїх функцій;

    - зобов'язують державних посадових осіб надавати відповідним органам декларації, про позаслужбову діяльність, заняття, інвестиції, активи та про суттєві дарунки або прибутки, у зв'язку з якими може виникнути конфлікт інтересів стосовно їхніх функцій як державних посадових осіб;

    - встановлюють відповідальність державних посадових осіб, які порушують кодекси або стандарти.

      Варта також уваги Рекомендація Ради Організації економічного співробітництва і розвитку по покращенню етики поведінки на державній службі, прийнята 23 квітня 1998 року, яка встановлює, що етичні норми для державної служби мають бути чіткими і зрозумілими. Державні службовці повинні знати основні принципи і норми, якими вони мають послуговуватися в повсякденній роботі, та межі допустимої поведінки.

      Цього можна досягнути шляхом постійного інформування та викладення зазначених етичних норм і принципів державної служби. Зокрема, це кодекс доброчесної поведінки, що дозволить досягнути єдиного розуміння зазначених принципів і норм як на всіх рівнях державного управління, так і більш широких колах суспільства.

      Крім того, етичні норми мають бути відображені в правовій системі, яка є основою для доведення мінімальних обов'язкових норм і принципів поведінки до відома кожного державного службовця. Закони та нормативні акти можуть та повинні створювати основу для здійснення керівництва, розслідування, дисциплінарних заходів і судового переслідування.

      В травні 2000 року Кабінет Міністрів Ради Європи схвалив Рекомендацію Європейським країнам "Про кодекси поведінки для державних службовців", відповідно до якої Комітет Міністрів,будучи впевненим, що зосередження уваги суспільства і підвищення етичних цінностей є важливими засобами у попередженні корупції, рекомендує урядам всіх країн сприяти прийняттю національних кодексів поведінки, керуючись при цьому Модельним кодексом поведінки державних службовців.

      Згідно із вимогами цього Модельного кодексу державні службовці при виконанні службових обов'язків повинні, зокрема:

    - сумлінно виконувати свої службові обов'язки, проявляти ініціативу і творчі здібності, постійно підвищувати професійну кваліфікацію та удосконалювати організацію своєї роботи;

    - виконувати свої посадові обов'язки чесно, неупереджено, не надавати будь-яких переваг та не виявляти прихильність до окремих фізичних і юридичних осіб, політичних партій, рішуче виступати проти антидержавних проявів і сил, які загрожують порядку в суспільстві або безпеці громадян;

    - сумлінно виконувати свої посадові обов'язки, дотримуватися високої культури спілкування, шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, інших осіб, з якими у нього виникають відносини під час виконання своїх посадових обов'язків;

    - не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам суспільства та держави чи негативно вплинути на його репутацію.

      Державні службовці повинні знати свої права та обов'язки при виявлю-нні ними фактичних або можливих правопорушень у сфері державної служ-би. З цією метою для таких ситуацій повинні бути передбачені чіткі правила і процедури, яких мають дотримуватися державні службовці та посадові особи, та офіційно затверджена ієрархія відповідальності. Державні службовці також мають знати, який захист їм надаватиметься у разі виявлення ними таких правопорушень.

      Процес прийняття рішень має бути прозорим та відкритим для ретель-ного його розгляду. Суспільство має знати, яким чином державні інститути розпоряджаються даними їм повноваженнями і ресурсами. Інформаційна прозорість може бути підкріплена такими заходами, як застосування систем розкриття відомостей та визнання ролі активних та незалежних засобів масової інформації.

      Керівники повинні демонструвати та заохочувати етичну поведінку, зокрема, шляхом створення адекватних умов роботи, надання дієвої оцінки показників роботи.

      Умови державної служби і робота з кадрами також мають заох-чу-вати етичну поведінку (умови прийняття на роботу, перспективи просува-ння по службі, можливості підвищення кваліфікації, адекватна оплата праці та політика у сфері роботи з кадрами).

      В рамках державної служби мають діяти адекватні механізми підзвіт-ності. Державні службовці мають бути підзвітні не лише керівництву, а і суспільству. Засоби реалізації підзвітності можуть бути як внутрішніми по відношенню до установи або відомства, так і діючими у масштабах усього державного апарату.

      Підкреслюючи психологічне коріння корупційної поведінки, все ж, на мій погляд, слід виходити з того, що особа, яка стає на шлях вчинення коруп-ційних діянь, не є, так би мовити, корумпованою від природи. Корумпованих рис поведінка особи набуває в процесі власної соціалізації. Отже, стане чи не стане особа корупціонером залежить не стільки від того, які традиції чи психо-логічні настанови вона увібрала в себе від народження, а від того, в якій сус-пільній атмосфері вона зросла, який психологічний клімат панував навколо неї, які вчинки визнавалися аморальними, а які з боку моралі заохочувались. Іншими словами, йдеться про суспільну свідомість, в якій фіксується надзви-чайно багато аспектів суспільного життя, у тому числі відношення громадян до закону і їх реакція на корупцію.

      Соціальна цінність корупції визначається також тим, що вона – явище правове. Корупція конкретно проявляється у різноманітних посадових порушеннях, які визнаються законом протиправними. За такі правопорушення закон передбачає такий вид соціальної відповідальності, як юридична відповідальність. Корупційні діяння не лише суперечать моральним нормам певних груп населення, а визнаються небезпечними для всього суспільства, для держави. Правовий аспект корупції проявляється в тому, що, з одного боку, вона порушує право як об’єктивну категорію, тобто вона порушує Закон, а з іншого – держава вживає передбачених законом правових та інших заходів щодо боротьби з цим соціальним злом. У правовій державі не може бути інших засобів боротьби з корупцією, крім правових.

      Зважаючи на вище викладене, можна констатувати, що захист громадської свідомості від корупційного впливу, який, зокрема, включає збереження моральних цінностей та зростання суспільної свідомості, є одним із стратегічних напрямів запобігання корупції. Для ефективної антикорупційної діяльності повинна існувати соціальна база, яка, зокрема, знаходить активний прояв у бажанні значної частини суспільства протидіяти корупції. За відсутності такого психологічного настрою суспільства антикорупційна діяльність правоохоронних та інших державних структур приречена на поразку.

      В останні роки в Україні у сфері протидії корупції зроблено досить багато – прийнято спеціальний антикорупційний закон nа низку інших законодавчих актів антикорупційного спрямування, схвалено Концепцію боротьби з корупцією, розроблено спеціальну антикорупційну програму, на політичному рівні проголошено курс на посилення протидії цьому явищу, запроваджено систематичне проведення на найвищому рівні організаційних заходів за участю керівників правоохоронних та інших державних органів, присвячених питанням протидії корупції тощо.

      Отже, підсумовуючи викладене, слід зазначити, що усунення коруп-ційних ризиків в діяльності державних службовців виключить можливість порушення ними законодавства України, позитивно вплине на покращення роботи органів державної влади та сприятиме підвищенню їх авторитету.

    Завідувач  сектору  кадрового

    забезпечення  та діловодства                                                         В.С.Макарук

     

    Переглядів 709

    Прокоментувати:

    Розробка: Відділ інформаційних технологій
    апарату Волинської облдержадміністрації
    Інформаційне наповнення:
    Маневицька районна державна адміністрація
    Усі права на матеріали, розміщені на цьому сайті, належать Маневицькій райдержадміністрації.
    Адреса: 44600, смт. Маневичі, вул. Незалежності, 30; Тел. 21471 , факс: 21787; E-mail: post@manаdm.gov.ua
    © 2014 manadmin.gov.ua