Цю пам’ятку просили опублікувати військовослужбовці, на долю яких випала сумна місія доправляти додому та проводити в останню путь своїх бойових побратимів, полеглих у кривавій війні. Кортежі з тілами загиблих героїв долають тисячі кілометрів зі сходу України, а тут уже стрічають їх рідні, друзі, сусіди, знайомі й незнайомі земляки. Про шлях та час руху поховальних процесій повідомляють зазвичай голови територіальних громад, а мешканці міст і сіл виходять та шикуються вздовж дороги, щоб з шаною, квітами і молитвою, на колінах та схиливши голови, провести загиблих воїнів до місця їх останнього спочинку.

На жаль, зазначають організатори кортежів, під час руху виникають неприємні ситуації, причиною яких стають як водії автотранспорту, так і перехожі. Попри попереджувальні сигнали поліцейського авто, яке супроводжує процесію, водії багатьох інших машин намагаються проскочити повз, не стишують навіть руху, а нещодавно й узагалі мікроавтобус перегородив дорогу поховальному кортежу. Так само й пішоходи нерідко перебігають вулицю, поспішаючи у своїх справах, або ж спокійно прогулюються, їдять морозиво, сидять у придорожніх кафе, не зважаючи на смутну процесію, яка рухається дорогою.

Закликаємо громадян, усіх цивільних мешканців району бути достойними своїх полеглих героїв – вони віддали життя за те, щоб ми тут спокійно жили і працювали. Розуміючи, що наближається кортеж, на якому чорним виведено «Вантаж 200», водії на зустрічній смузі руху та перехожі поряд з дорогою мають хоча б просто зупинитись, схилити голову перед пам’яттю людини, яка більше ніколи не пройде цією вулицею, не поведе по ній за руку свою осиротілу дитину, не засміється від щастя перемоги і не заплаче від болю за тисячами таких же героїв, полеглих у боях. Усе це залишається нам, живим!

Тож нехай війна, яка руйнує наше спокійне життя, ніколи не зруйнує наші душі. Пам’ятаймо, що слава України можлива лише завдяки славі і пошані наших героїв!

Районна військова адміністрація